П`ятниця, 20.09.2019, 12:12
Вітаю Вас Гість | RSS

Кролевецька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1

Меню сайту
Категорії розділу
Теги
олімпіади призери зарядки Фестиваль 200-річчя відзначення Тарас Шевченко Афганістан Захід музей конкурс шевченко Яцик совенятко книгоманія Шульга дати знаменні календар Здоров’я молодь орбіт учасники довкілля семінар учителів іноземної мови районна психологія Тиждень бібліотека година мужності Засідання 1 вересня таланти юні СВЯТО хеловін робота Великдень 9 травня ветерани день перемоги вчителі Вогонь випуск 2014 Випуск хода 2-А 2-В 2-Б 2-В клас останній дзвоник табір сонечко вернісаж квіти табір сонечко творчість діти малюнки життя виставка фабрика зірок виступ 2015 міс школи деньнезалежності серпень фрешмоб день незалежності парад вишиванок випуск 2015 останній дзвоник 2015 Кабінет географії Кабінет світової літератури Кабінет хімії кабінет англійської мови Кабінет української літератури Учительська Кабінет початкових класів школа Вікна Новий рік шкооа 2016 Святий Миколай Останній дзвінок 2016 останній дзвоник 2016 випуск 2016 кабінети 2016 1 вересня 2016р 2017 веливдень пасха

Особливості бібліотечного обслуговування читачів-малюків

 

ОСОБЛИВОСТІ БІБЛІОТЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЧИТАЧІВ-МАЛЮКІВ

 

 

             Актуальність дослідження. Основною метою системи особистісно орієнтованої педагогіки є визнання індивідуальності учня, створення необхідних умов для його розвитку.

             Шкільна бібліотека як соціальний інститут – явище багатогранне. Вона відіграє важливу роль у розвитку людини й посідає особливе місце у сфері освіти. Бібліотека навчального закладу традиційно бере на себе важливу функцію: допомогти педагогам, учням і батькам у формуванні творчої, соціально-активної особистості.

             Кожна доросла людина іноді повертається до минулого. І частіше до шкільних років, першої вчительки, першого знайомства з книгою, яку прочитав самостійно за власним вибором чи за порадою шкільного бібліотекаря.

             Шкільні бібліотекарі – це особлива категорія людей. Адже ми спілкуємося з дітьми, які ще тільки формуються як особистості. Вони відкриті  й хорошому і поганому. Тому шкільний бібліотекар повинен бути справжнім психологом, щоб не скривдити особистість яка тільки формується, а професійно їй допомогти.

            Читаючи художні твори кожен школяр уявляв себе на місті того чи іншого персонажа, таким чином формуючи себе як особистість. Але цей процес не може бути некерованим. Ми повинні допомогти дитині розібратися у цьому складному світі, допомогти зробити перші кроки до філософського пізнання життя.

             В.О.Сухомлинський вірив у виховну силу книжки, уважав: коли з дитинства не прищеплено любові до книги, коли читання не стало духовною потребою дитини на все життя, то вже в отроцтві її душа стане порожньою.

             Найважливіше завдання початкової школи – навчити дітей учитися, а це неможливо без уміння читати й працювати. «Навчіть своїх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати й думаючи читати», - радив педагог.

             Найбільш перспективною та важливою у бібліотеці є робота з дітьми молодшого шкільного віку. Книга приходить до кожного з нас у дитинстві. Саме тому я обрала проблему «Особливості бібліотечного обслуговування читачів-малюків».

          Актуальність цього питання очевидна:

  • по-перше, на сьогоднішній день не достатньо уваги приділяється розвитку творчої особистості. Формування цієї якості, як правило, відбувається безсистемно, хаотично;
  • по-друге, дитину цікавлять її можливості, здібності, межі пізнання, вона хоче знати про себе більше. Розуміння себе й іншої людини приходить не відразу;
  • по-третє, дитина багато в чому діє інтуїтивно. Тільки усвідомлюючи суть і важливість значення розуміння себе й іншого, вона переконується, що зможе уникнути конфліктних ситуацій;
  • по-четверте, процес самовираження через книгу зміцнює психічне здоров’я людини і є суттєвим психопрофілактичним чинником. Використання книги дає можливість допомогти дитині розв’язати свої проблеми, відновити емоційну рівновагу або усунути порушення поведінки.

Завдання дослідження. В ході реалізації даної проблеми намагаюсь:

  • вивчити роль шкільної бібліотеки у розвитку дитячого читання;
  • дослідити вікові особливості читацького розвитку читача-малюка;
  • визначити найбільш ефективні форми та методи роботи з дитячою книгою;
  • сформувати комплекс рекомендацій для сімейного читання.

Об’єктом даної роботи є вивчення вікових особливостей бібліотечного обслуговування читачів-малюків.

Предметом є особливості бібліотечного обслуговування читачів-малюків.

Методи дослідження

  1. Здійснити аналіз наукових джерел з проблеми дослідження.
  2. Підібрати методики для здійснення дослідження проблеми.
  3. Здійснити аналіз результатів дослідження проблеми.
  4. Сформувати систему роботи бібліотекаря з читачами-малюками.

  

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ БІБЛІОТЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЧИТАЧІВ-МАЛЮКІВ 

                                          

 1.1. Роль шкільної бібліотеки у розвитку дитячого читання

Зниження інтересу до читання є загальнонаціональною проблемою. Від його стану залежить духовне здоров’я нації. Дослідження, проведені в різних країнах, показують, що читачі відрізняються від не читачів у своєму інтелектуальному розвитку. Перші здібні мислити, засвоювати ціле і встановлювати зв'язок явищ, більш адекватно оцінювати ситуацію, швидше знаходити правильні рішення, мати більш розвинену пам'ять та активну творчу уяву, краще володіти мовою. Вони точніше формулюють свої думки, легше вступають у контакт та приємні у спілкуванні, більш практичні, самостійні у судженнях і поведінці. Читання формує якості розвиненої та соціально цінної людини.

Ось які десять аргументів для читання були надруковані у німецькому журналі «Книга і бібліотека».

  1. Діти, які читають. Набувають своєрідні ідеї, можуть краще подолати труднощі. Встановлено, що людина краще запам’ятовує те, що впізнано за допомогою книг, ніж аудіовізуальних засобів. Досліди підтверджують, що діти, які читають, із більшою цікавістю відвідують школу, вчаться добре та без особливих зусиль, краще оцінюють оточуючий світ. Вони не замкнені, здібні визначити, чого бажають, і відстоюють свою точку зору.
  2. Читання та професія. Той, хто бажає  прямувати в ногу з часом, із технічним прогресом та просуватися по службі, не може обійтися без безперервного професійного читання. Це книги за фахом та науково-пізнавальні галузеві журнали. Не можна забувати і про щоденне читання газет.
  3. Читання та обізнаність. Інформація  для сучасного суспільства дуже важлива. Грамотний читач знає безліч шляхів для одержання інформації, що допомагає йому брати участь у суспільному житті, допомагає відрізняти суттєве від незначного.
  4. Читання і телебачення. Той хто читає краще розуміється на телепередачах та бере користь з них.
  5. Читання і вільний час. Читання – не тільки активне й творче використання  вільного часу. Під час читання з’являються заняття, хобі.
  6. Читання та життєві проблеми. Читання допомагає подолати критичні життєві ситуації, знайти відповідь на поставлене запитання, розв’язати ту чи іншу проблему.
  7. Читання і життєвий досвід. Читач порівнює власні життєві спостереження з викладеними у книгах, збагачує свій життєвий досвід, уникаючи помилок.
  8. Читання і демократія. Використання різноманітних інформаційних джерел допомагає людині критично оцінювати ситуацію, формувати власну позицію.
  9. Читання і культура. Вміння читати – це невід’ємна частина культури: адже воно вчить мислити, передавати знання та розвивати уявлення.
  10. Подружитися з книгою, розібратися у величезному книжковому океані, витягти з нього справжні літературні перлини допомагають юному читачеві співробітники бібліотеки. [12; с.128].

Бібліотека за допомогою книг виховує любов і повагу до  праці, свідоме ставлення до навчання, сприяє формуванню в учнів наукового світогляду, вчить глибоко розуміти красу навколишнього світу, дає повну систему знань. Книга завжди мудрий, вірний товариш, який поруч із нами протягом усього життя. Читаючи книги ми переймаємося долею героїв книг, радіємо і сумуємо, йдемо на героїчні вчинки. Книга навчає нас любити рідну землю, дружити з іншими народами,  виховує почуття патріотизму,навчає рідної мови, вчить відчувати красу слова і усвідомлювати його велику силу. З книг ми дізнаємось про щось нове, незвідане. Книга змушує міркувати, захоплюватися, співпереживати, вчить відрізняти добро від зла. 

Одне з багатьох важливих завдань, що стоять перед початковою школою, - навчити учнів читати. І навчати так, щоб викликати в дитини природну зацікавленість і таку ж потребу в читанні, як потребу в їжі, одязі, спілкуванні.

Навчити дитину любити книгу, сприймати її як невичерпне джерело пізнання світу, знань і мудрості народної – головне завдання шкільної бібліотеки. Бібліотекар бере на себе обов’язок посередника між читачем і духовністю, символом якої є книга, причому не байдужого з’єднувача двох субстанцій, а провідника, каталізатора, направляючого і підсилюючого процес.

Першокласник, якого не навчили читати ніколи не прийде до бібліотеки за книгою, це ще один завтрашній безграмотний. Сформовані в початковій школі навички – основа подальшої грамотності школяра.

Важливо акцентувати на початковому етапі навичок читання: труднощі навчання читання у початковій школі – поживне середовище функціональної і навіть загальної неграмотності на найближче десятиріччя ХХІ століття.

Сучасна шкільна бібліотека повинна прищеплювати дитині навички грамотності читання і безперервної самоосвіти. Дітей потрібно заохочувати користуватися бібліотекою з самого раннього віку,бо це збільшує шанс на те, що вони звертатимуться до її послуг і в подальшому. Бібліотекар навчального закладу відіграє важливу роль у первинному залученні дітей до читання. У публічну дитячу бібліотеку дитина піде у тому випадку, якщо у неї уже сформована потреба в читанні. Шкільну не мине ніхто. Завдяки своїй наближеності до дітей, постійному контакту з учителями і батьками бібліотекар має змогу спостерігати за дитиною в різних сферах її життя – в бібліотеці, на уроці, з друзями на перерві або на святі,завжди може порадитися з вчителем, класним керівником. Вчитель, в свою чергу, може вирішувати деякі педагогічні проблеми, використовуючи можливості бібліотеки. Участь шкільного бібліотекаря у житті школи, підготовці свят і спільних уроків з вчителями дає великі можливості для залучення дітей до читання та прищеплення культури роботе з книгою. Коли батьки підтримують контакт зі школою, бібліотека повинна звертати увагу на те, що і як читають діти. В цьому полягає ще одна важлива особливість роботи шкільних бібліотек. Та якщо вже говорити про вплив на дитяче читання, то саме ця включеність в життєвий простір дітей і навчальний процес школи роблять роботу бібліотеки особливо важливою.[16]  

У бібліотеці розвиток читацьких навичок відбувається найбільш демократично. Але все ж - до чого треба прагнути, залучаючи дитину до читання художньої літератури? До розуміння твору? Або до співпереживання? Напрошується відповідь: «Щоб розумів і переживав одночасно».Так, треба те й інше. Але ми повинні прагнути зберегти й захистити читацькі переживання. У понятті «переживання - розуміння» перше більше потребує захисту. Тому що розуміння твору (особливо наше доросле розуміння, яке передане дітям) може доволі швидко знецінити й витиснути дитячі переживання.[6,12]

Дитина має повне право на власні переживання, та коли дорослий нав’язує своє розуміння книги – вона перестає любити читання. Добре коли дитина читає… Спрага знань, інтерес до нового, прагнення прекрасного – все це втамовується дитячим читанням, яке справді можна назвати рушієм загального розвитку. А якщо дитина не читає або читає мало – це обмежує її розвиток настільки, що роки подальшого життя не можуть заповнити порожнечу душі. Якщо дитина подружиться з книгою на все життя, то матиме широкий світогляд, різнобічні й глибокі знання.

Дітям легше прищепити любов до читання, ніж  дорослим. Найсприятливіші умови для вироблення гарних звичок – у ранньому віці. Звикнути до книжки з малоліття – це не лише полегшити собі життя, а й зробити його цікавим і насиченим. І ніякий телевізор чи комп’ютер тут не суперники.

 

1.2. Вікові особливості читацького розвитку читача-малюка

Розпочинаючи навчально-виховну роботу з дитячою книжкою дорослі мають спиратися на певні вікові можливості дітей. Розглянемо вікові категорії діти у віці до 6 років та молодші школярі (6 - 9 років).

Діти у віці до 6 років упізнають і визначають задані звуки у словах, співвідносять їх з відповідними літерами; починають самостійно читати й писати окремі слова та коротенькі повідомлення для інших (записки в іграх, у побуті) використовуючи стандартне і вигадане ними власне написання літер; вчаться залишати пропуски між словами; беруться читати улюблені книжки й незнайомі твори – коротенькі та з простими сюжетами; іноді ініціюють написання власних історій, «книжок». Їм до вподоби книжки з оповідками на різні життєві теми. Зазвичай про їхніх однолітків, які живуть і виглядають так само, як вони, ходять до дитячого садка, відвідують лікаря, знаходять собі друзів і вчаться приятелювати, допомагають дорослим, готуються до школи. Діти охоче слухають про те, як слід поводитися з меншими братиками і сестричками, з іншими молодшими від себе дітьми. Поступово коло їхнього читання розширюється за рахунок бажання дізнатися про далеке, небачене в найближчому оточенні (інші народи, країни, моря, гори, пустелі, космос); розібратись у таємницях дивосвіту (чому бувають виверження вулканів і землетруси; чому літають літаки і не тонуть кораблі та інше). Дедалі привабливішою стає чарівна казка з усілякими дивами, мудрими красунями, шляхетними й мужніми красенями-богатирями та з неодмінним протиставленням добра і зла, з випробуваннями розуму й сили, з неодмінною перемогою любові та справедливості. Діти полюбляють книжки з простими динамічними текстами, які вони спроможні запам’ятати (а згодом і прочитати), відтворити. Їм лестить також мати в себе «грубі» книжки, дитячі енциклопедії.     

Систематична робота з книжкою протягом усього дошкільного дитинства сприятиме вчасній появі в дитини багатьох базових навичок, які засвідчуватимуть достатній рівень її життєвої компетентності в художньо-мовленнєвій діяльності. Насамперед це:

  • здатність отримувати втіху від читання, можливість пізнавати за допомогою книжок світ природи, речей, людей, почуттів;
  • бажання постійно контактувати з друкованим словом, потреба в новому читанні та періодичному поверненні до раніше прочитаного; шанобливе ставлення до книги та її творців;
  • розуміння сенсу читання як розумного заняття; спроби з допомогою дорослого визначати навчальну та виховну цінність твору; робити висновки, шукати взаємозв’язки («Що нового дізнався? Чого навчився у героїв?Чому так сталося? Як можна було б запобігти цьому?» тощо);
  • початкове оперування словами та знаками; намагання впізнавати слова (прочитувати їх), орієнтуючись на звуко-літерні співвідношення та малюнки;
  • здатність переказувати, розповідати текст своїми словами, робити при цьому власні припущення та пояснення, прогнозувати розвиток подій чи їхню передісторію; запам’ятовувати коротенькі вірші, виразно декламувати їх;
  • уміння помічати, знаходити у творі початок, середину, кінець та певні словесні моделі, конструкції (повтори, пісеньки та віршики, прислів’я порівняння, діалоги персонажів та ін.).[1; с. 14]

Молодший шкільний вік (6 – 9 років). Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції особистості: вчорашній дошкільник стає учнем, членом шкільного та класного колективів, де слід дотримувати нових норм поведінки, вміти узгоджувати свої бажання з новим розпорядком тощо.

У молодших школярів розвиваються важливі технічні особливості, які мають лежати в основі сприйняття літературного твору – емоційна сфера, мислення, уява. Для таких дітей навчальна діяльність стає провідною і набуває характерних особливостей. Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному складають наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв’язання завдань, а її основна мета та головний результат – засвоєння наукових  знань та відповідних їм умінь. Сприймання молодших школярів досить розвинуте їм притаманна гострота зору та слуху, (вони добре орієнтуються у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційоване. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований аналіз результатів сприймання, виділяти серед них головне, істотне.

Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого виду діяльності як спостереження. У процесі навчання зростає швидкість перебігу процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об’єктів, розширюється обсяг запам’ятовування тощо. Водночас із кількісними змінами у розвитку сприймань молодших школярів проходять і зміни якісні. Якісні зміни – це певні перетворення структури сприймання, виникнення нових особливостей, що знаменують зростання його пізнавальної ефективності.

Характерною віковою особливістю є недостатньо розкинута довільна увага молодших школярів. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові, яскраві несподівані та захоплюючі об’єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює також нестійкість уваги. [3]

Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмосфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самостійно поставленою метою. При цьому розвиток довільної уваги іде від керування цілями, поставленими перед дітьми дорослими, до реалізації самостійно сформованих цілей, від постійного контролю з боку вчителя, бібліотекаря до самоконтролю.

У цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного. Конкретність мислення першокласників виявляється передусім у тому, що при розв’язанні розумового завдання вони опираються на означені словами конкретні предмети, їх зображення або уявлення. Їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити відповідні висновки, ніж навести приклад до загального правила.

Молодші школярі вчаться відзначати відомі їм поняття, виділяючи загальні та істотні ознаки об’єктів, розв’язувати дедалі складніші пізнавальні та проективні завдання, виконуючі потрібні для цього дії  та операції  й виражаючи результат в судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах.

Розвивається систематичність аналізу, уміння знаходити серед різних частин і властивостей предметів головні. Об’єктом аналізу виступають предмети, явища, процеси, вчинки людей, мовні явища.

Аналіз поступово пов’язується з синтезом, однак для молодших перший є доступнішим розумовим процесом. Їм легше виділяти елементи в цілому, ніж об’єднувати у ціле окремі поняття.(А.Валлон, І.Ломпшер). [4; с. 66]

Спеціальна робота, спрямована на формування умінь узагальнювати, групувати, класифікувати об’єкти, є умовою успішного розвитку у молодших школярів даної мислительної операції. Узагальнення виступає основою розвитку конкретизації, тобто уміння застосовувати результати узагальнення в нових пізнавальних і практичних ситуаціях.

На початок шкільного періоду розвитку дитина вже володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим у розвитку мовлення є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволодіння письмом, збагачення внутрішнього мовлення.

Зміцнюється співвідношення вживаних категорій слів, зростає словниковий запас, урізноманітнюються функції мовлення, удосконалюється його синтаксична структура тощо. Діти оволодівають писемним мовленням, у морфологічній структурі якого під впливом навчання відбуваються зміни.

Важливим показником успіхів дитини в оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке, відповідно, пов’язане з розвитком внутрішнього мислення.

Пам'ять молодших школярів розвивається перед у напрямку посилення її довільності, зростання можливостей свідомого керування нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам’яті. Змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам’ятовування на користь зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що при вмілому керівництві навчальною діяльністю молодші школярі вже можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні думки, пов’язувати між собою їх між собою і завдяки цьому успішно запам’ятовувати. Розвивається також здатність до добровільного відтворення матеріалу.

Однак без педагогічної допомоги діти, як правило, використовують тільки найпростіший спосіб довільного запам’ятовування і відтворення – переказування.

Під впливом навчання у молодших школярів формується логічна пам'ять, внаслідок чого суттєво змінюється співвідношення образної та словесно-логічної пам’яті.

Уява у цьому віці надзвичайно бурхлива, яскрава, із характерними рисами некерованості. У процесі навчання вона поступово розвивається, зокрема, вдосконалюється відтворювальна уява, яка стає реалістичнішою та керованішою.

Інтенсивно формується і творча уява. На основі попереднього досвіду виникають нові образи, від простого довільного компонування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Зростає швидкість утворення образів фантазій, а також вимогливість дітей до витворів власної уяви. [4]

Діти ще не сприймають науково-пізнавальну книгу як джерело інформації, не вміють пов’язувати свої пізнавальні запити з читанням, їх цьому треба вчити.

Цей період характеризується невідповідністю між відносно високими можливостями сприйняття твору і не досконалою технікою читання. Наша задача – виховання стійкого інтересу до книги і бажання переборювати труднощі читання. Бібліотекар повинен установити взаєморозуміння з читачем. До духовного світу читача-малюка повинно ввійти найцінніше та найважливіше, що відповідає рівню його розвитку і сприяє його подальшому розвитку. Провідною діяльністю в психологічному розвитку дошкільнят та молодших школярів є сюжетно – рольова гра, а улюбленими жанрами казки, дитячі віршики, пісеньки, загадки та інше. Зрозуміло, що в спілкуванні бібліотекаря з читачами цієї категорії повинен бути ігровий момент.[14]

 

 

ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ПОСЛУГ ЧИТАЧАМ-МАЛЮКАМ

 

2.1. Формування системи роботи з дитячою книгою в початковій школі

Наймолодші користувачі книги – це насамперед слухачі, для яких процес читання є опосередкованим і полягає переважно в слуханні кимось читаного тексту, уважному розгляданні малюнків, прискіпливому відшукуванню для них візуального підтвердження почутого. Для дітей, що роблять перші самостійні кроки в читанні (вивчають абетку, основи складання слів, навчаються будувати речення), поступово зростає роль тексту. Тож бібліотекар має забезпечити послідовне формування творчого читача:

  • зацікавити учнів читанням;
  • розвивати цей інтерес до виникнення стійкої потреби в читанні;
  • враховуючи вікові особливості та особисті інтереси, навчити дітей добирати твори для читання;
  • привчати їх до оцінювання прочитаного;
  • використовувати ігрові елементи;
  • працювати над удосконаленням естетичного смаку школярів;
  • організовувати сімейні читання, продовжуючи давні традиції українського народу;
  • використовувати бібліотечні уроки з метою заохочення дітей до читання.

Вік першокласників вважається унікальним ще й тому, що в цей період відбувається активний процес емоційного розвитку, тому необхідною вимогою до текстового матеріалу для молодших школярів є його емоційна насиченість, здатність викликати в учнів різноманітні почуття. Дітей захоплює зміст текстів – цікавих, доступних, насичених живими образами: яскрава, образна, емоційно виразна мова, послідовна логіка розвитку подій. Стимулюють пізнавальний інтерес учнів цікаві повідомлення у форматі: «Чи знаєш ти?», елементи гумору, веселі діалоги тощо. Те, що дитина сама вичитує із книжок, осмислює без спеціального заучування, без примусу, запам’ятовується краще, передчасна активізація або настанови на заучування є менш  ефективними.

Твори, які читають діти, мають бути короткими, зрозумілими, надруковані відповідним шрифтом, з яскравими ілюстраціями. К. Ушинський говорив про роль ілюстрацій: «Спробуйте один і той самий твір розповісти двом однаково здібним: одному за картинками, другому без картинок, - і ви оціните тоді все значення картинок для дитини». [18; с. 3]

Які ж прийоми залучення учнів до книги можна виділити? Перелічимо найбільш популярні:

  • екскурсії до бібліотеки;
  • індивідуальні та колективні бесіди про книжки;
  • книжкові виставки;
  • читання улюбленої книжки вголос;
  • драматизації, інсценівки за книгами;
  • Тижні книги, тижні початкової школи, тижні казки;
  • інтелектуальні ігри;
  • бібліотечні уроки, уроки позакласного читання.

На власному досвіді переконалась в тому, наскільки важлива перша зустріч із майбутніми читачами – учнями першого класу. Традиційно це екскурсія до шкільної бібліотеки у вересні. По-перше, успіх залежить від того, яке враження на дитину справить бібліотекар. Привітність, увага до маленького читача допоможуть йому в майбутньому відчути себе особистістю. По-друге, вплив на формування відносин дитини з бібліотекою та бібліотекарем має ознайомча бесіда. Для мене дуже важливо зуміти емоційно вплинути на школяра, стати порадником і першим помічником на шляху його читацького розвитку.

Під час такої екскурсії-мандрівки діти потрапляють у цікаву гру: зустрічаються з казковими героями, які пропонують їм відгадати загадки, дати відповіді на запитання вікторини, які служать перепусткою в книгозбірню. Далі розповідаю про те, що тут живуть мудрі друзі – книги й називається цей дім «бібліотекою». Знайомлю з мешканцями – маленькими та великими, легкими й важкими, знайомлю з виставками, які організовані  у бібліотеці, такими як «У світі казки», «Для вас, малюки, цікаві книжки», «На хвилинку зупинись, нові книги подивись», розповідаю про правила користування бібліотекою.

Індивідуальна робота з читачами-малюками розпочинається коли вони стають читачами шкільної бібліотеки. У нашій школі посвята в читачі проводиться святково. З активом готуємо театралізовану виставу з участю казкових героїв, а вводить у літературні глибини Королева книг. Казкові герої проводять літературну вікторину «З якої це казки?», пропонують відгадати загадки про книгу, школу, продовжити прислів’я, приказки. Королева знайомить дітей зі своїми героями, розповідає про правила, які існують у її володінні, школярі вголос повторюють пам’ятку юного читача.

Значення індивідуальної роботи в наш час особливо з молодшими школярами зростає. Найважливіше – залучити учнів до читання книг, які б сприяли їхньому всебічному розвитку. Читання відіграє набагато більшу роль в житті дітей, ніж дорослих.

Індивідуальний підхід – важливий принцип моєї роботи, в основі якого лежить вивчення особистостей дитини: здібностей, прагнень, інтересів, захоплень тощо.

«Кожна дитина – унікальний світ, який потребує використання не стандартного, а особливого педагогічного «ключика», - писав В.О.Сухомлинський.

Найбільш поширеною формою особистісного спілкування з юним читачем є бесіда. Діти потребують допомоги у виборі книг. Кольорові, гарні, вони приваблюють око дитини. І тут вирішальне слово повинно належати бібліотекареві. Особисто я, коли проводжу рекомендаційну бесіду, прагну викликати інтерес до видання. Для цього пропоную розглянути малюнки, прочитати уривок, знайомлю з коротким змістом. Часто розповідаю про те, що сама в дитинстві дуже любила читати казки й особливо  щасливим закінченням. Звертаю увагу на обкладинку, титульну сторінку, знайомлю з структурними елементами, формую навички користування книгами, без цих елементарних умінь неможлива самостійна робота дітей з книгою.

Тобто, у бесіді можна використовувати різноманітні прийоми залежно від її мети, характеру літературного твору, вікових і індивідуальних особливостей читача.

Важливим чинником ефективного навчання В.О.Сухомлинський вважав людяність, любов, доброту, чуйність, сердечність і тактовність стосовно учнів. «Пам’ятайте, - пише Василь Олександрович у статті «Залежить тільки від вас», що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися. Воно ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог». Розумію, що саме від бібліотекаря значною мірою залежить, чи стануть діти активними читачами, чи лишаться байдужими до книжки.[15; с. 64]

Разом із тим, формуючи духовний світ дитини з допомогою книги, намагаюся спрямувати думку читачів на те, що книга – це скарбниця знань. А тому, розкривши й осягнувши її , вони повинні обов’язково розповісти бібліотекареві про ті цінності, які черпають для себе з цієї схованки людського досвіду й знань. Експрес-опитування «Чи уважний ти читач?» змушують дітей читати вдумливо, розвивають уяву, фантазію, сприяють розвитку мовлення.

Щодня я чую: «Чи можна вам розповісти про те, що читав(ла)?» І це звучить наперебій. Мої маленькі читачі спішать поділитися краплинкою знань, яку отримали, прочитавши книжку.

В.О.Сухомлинський, маючи багаторічний практичний досвід, стверджував, що однією з причин неграмотності учнів є вбога, примітивна мова в дитинстві, коли формується людина й утверджується її пізнавальні та творчі сили.

Бесіди про прочитане сприяють збагаченню словникового запасу школярів, учать виділяти головне, висловлювати свої думки.

Бібліотека з її великим фондом літератури, довідково-бібліографічним апаратом допомагає виховувати в учнів потребу самостійно читати, формувати читацькі інтереси. Ці завдання допомагають розв’язувати й бібліотечні уроки. Це уроки незвичайні. Мета їх – розвиток бібліотечно-бібліографічних навичок у дітей, виховання інтересу до книги як засобу успішного засвоєння шкільних наук, бажання працювати з довідковими виданнями та інше.

Бібліотечно-бібліографічна освіта учнів початкової школи передбачена програмою з читання і здійснюється безпосередньо на уроках позакласного читання. Класоводи включають теми, визначені спільно з бібліотекарем для певних вікових груп, до своїх планів. До проведення занять залучаються вчителі, працівники дитячої бібліотеки, актив. Учні поступово набувають і поглиблюють знання про книгу, бібліотеку. На кожне наступне заняття добирається більш складніший матеріал, а після завершення роботи пропоную домашнє завдання. Наприклад, після уроку «Структура книги» в 2 класі діти повинні були оформити титульну сторінку книги, яку читають.

Систематичність, ціле направленість в роботі з молодшими школярами в питанні формування бібліотечно-бібліографічних знань одне з найважливіших завдань шкільної бібліотеки. Це питання формування майбутнього читача, особистості.

Серед прийомів організації самостійного читання дітей можна назвати такі:

  • спостереження;
  • допомога в доборі книжок з урахуванням інтересів учнів;
  • контроль систематичного відвідування бібліотеки, аналізи читацьких формулярів;
  • перевірка якості дитячого читання:

а) переказ прочитаного на вибір;

б) відповіді на запитання щодо прочитаного;

в) ведення читацького щоденника.

Спостереження – це метод поглибленого вивчення дитини-читача. Мені цікаво спостерігати за тим, як вони вибирають книги, чим керуються при цьому, як реагують на розповіді інших. Це дає змогу більше дізнатися про дитину як особистість.

Сучасні діти читають дедалі менше й менше, оскільки надають перевагу відео, телебаченню, комп’ютерам. Тому з метою систематичної роботи з книгою як основним джерелом знань періодично проводжу в усіх молодших класах групові аналізи стану читання художньої літератури в шкільній книгозбірні. Розповідаю про те, скільки книг за певний період опрацював кожний школяр, аналізую читацькі формуляри. У розмові з класоводом визначаю, як вплинула на техніку читання самостійна робота над літературними джерелами. Якщо дитина багато читає і техніка читання відповідає вимогам, передбаченим програмою для цієї вікової групи, то з метою заохочення на формуляр прикріпляю своєрідну відзнаку, а прізвище дитини поміщаю на спеціально оформлений для цього стенд «Кращі читачі».

Аналіз читацьких формулярів показує, що найбільшою популярністю у молодших школярів користується казка (як народна, так і літературна), читають діти і короткі оповідання та вірші про життя своїх ровесників, про природу. У 2-му класі поліпшується техніка читання, збільшується і кількість активних читачів серед дітей. «Пік читання», як свідчать спостереження, припадає на 2-й клас. Починається диференціація читацьких інтересів школярів. Наприклад, у хлопчиків зростає зацікавленість літературою про техніку, фантастикою, пригодницькою літературою тощо. У дітей, які добре читають, є тенденція до перечитування улюблених книг. Вони прагнуть прочитати якомога більше, змагаються один з одним, віддають перевагу книгам, більшим за обсягом. Дуже важливо в цей час стежити, щоб читання не стало формальним, поверховим, не перетворилося на бездумне перегортання сторінок.

Обов’язково слід привчити дитину звертати увагу на авторів літературних творів. Адже зазвичай діти запам’ятовують тільки їх назви.

Основне місце в дитячій літературній скарбниці займають твори про дітей. Умовно їх можна поділити натри групи:

  • твори про дитячі роки, написані спеціально для дітей;
  • твори, в яких автор виступає зі спогадами про власне дитинство;
  • твори, в яких світ відображено очима дитини.

Найдоступнішими для молодших школярів є твори, написані спеціально для дітей.

Діти зі сформованим інтересом до читання, як правило, ідуть читати в більші бібліотеки – районну, міську. Їхнє читання набуває певної спрямованості. Значна частина найбільш цілеспрямованих учнів пов’язує із цим інтересом свою майбутню професію.

Ще одним елементом у формуванні системи роботи з читачами-малюками є спілкування з батьками. Якщо дитина бачить небайдуже ставлення до книги в  сім’ї, то й сама із задоволенням читає.

«Дитина – дзеркало сім’ї ; як в краплі води відбивається сонце, так і в діях відбивається моральна чистота батька й матері». З цією метою я часто відвідую батьківські збори, на яких розглядаємо питання дитячого читання. Як перетворити читання у захоплення? Ось декілька порад батькам:

  • частіше заходьте до бібліотеки;
  • передплатіть хороший дитячий журнал; 
  • більше читайте дитині;
  • подавайте власний приклад; нехай дитина частіше бачить, як ви читаєте книжку, газету чи журнал;
  • даруйте книжки;
  • відведіть дитині полицю чи шухляду для книг;
  • не уникайте всіх «чому?», «коли?»…

Ось так день за днем з допомогою індивідуальних та масових форм роботи намагаюсь формувати в своїх читачів навички самостійної роботи з книгою, виховую усвідомлення школярами почесної і відповідальної місії – бути читачами.

 

 

2.2. Потенціал ігрової діяльності у становленні особистості юного читача

Сьогодні ігрова діяльність у бібліотеці позиціонується як науково обґрунтована методика і технологія.

Багатогранний вплив, який гра справляє на людей, обумовлений тим, що вона має чимало засобів: іронію, сміх, змагальність, привселюдність, підкреслення умовності (відносності) певних статусів, що можуть у процесі гри підняти людину на щабель переможця або понизити її «рейтинг» у разі невдалого результату. В цьому плані гра для дітей – це школа життя. Гра протистоїть бездіяльності, формалізму, виявам смутку, суму, вона є серцевиною дозвілля.

Для розуміння значення гри у житті люд

Пошук
Календар
«  Вересень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Форма входу

Статистика

Зареєстровано на сайті:
  • Всього: 177

  • Нових за місяць : 0
    Нових за тиждень : 0
    Нових учора : 0
    Нових сьогодні : 0
    З них :
    Користувачів 175
    Модераторів : 0
    Адміністраторів : 2
    З них :
    Хлопців : 81
    Дівчат : 96
    Онлайн

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Copyright MyCorp © 2019